Через дефіцит житла та труднощі з пошуком власного житла це звичайне явище кілька поколінь кубинської родини жили під одним дахом. Бабусі й дідусі, батьки, діти, а іноді й інші родичі можуть проживати в одному будинку, часто десятиліттями.
Це може означати, що кілька людей живуть в одній або двох спальнях з дуже мало приватності. Коли молода пара одружується або народжує дітей, виїзд не завжди є варіантом, тому вони можуть просто додати ще одне покоління до того ж будинку.
Сім’ї часто ділять кімнати, будують імпровізовані прибудови або пристосовують приміщення так, як можуть, щоб вмістити всіх. Це означає перенаселеність, постійну відсутність приватності та велику напругу.
Для багатьох кубинців самостійне життя — це не просто питання переваг чи накопичення достатньої кількості грошей, просто реально неможливо заробляти менше 20 доларів на місяць за повний робочий день.