Кубинська освіта є безкоштовною та повністю контролюється державою. На папері це звучить чудово. Насправді якість жахлива.
Студенти з дитинства стикаються з політичним вихованням, і критика уряду може мати серйозні наслідки. Діти до 12 років часто стикаються з погрозами на кшталт «ув'язнити їхні сім'ї» або «пошкодити їхні документи, щоб вони ніколи не могли знайти роботу». Коли студенти стають старшими, політичний тиск стає ще більш очевидним.
Школи в жахливому стані, зі зламаними партами, стільцями та дошками, поганим харчуванням, без кондиціонерів і навіть вентиляторів. Школи все ще покладаються на застарілі підручники та матеріали, які не змінювалися з 1965 - 1970 років.
Так, освіта є публічною та безкоштовною, але безкоштовна ніколи не означала добро, і цей випадок не є винятком. Система стала поєднанням погіршення інфраструктури, дефіциту, застарілих матеріалів, низькооплачуваних вчителів і важкої політичної ідеологічної обробки. Осквернення.
(Важко знайти фотографії, які відображають реальні умови в школах, оскільки режим завантажує в Інтернет лише найкраще, що може запропонувати. Але я ніколи не був у класі без дірки на дошці)